Анкета Роба Фельдмана

Повне ім'я: Роберт Фельдман Борисович

Рідне місто: Дніпро

Дата народження: 30.06.1991 (в 2020 році Робу виповнилося 29)

Сімейний стан: не одружений (за словами актора, в максимально серйозних стосунках з актрисою Катаріною Шенфельд)

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари. Фото: Ira Marconi

Популярні новини зараз

Настю Каменських після новини про вагітність застали в Туреччині з дитиною

"Я чекатиму на тебе вічність": Тіна Кароль забула про дані Балану в обіймах іншого (ФОТО)

Купальник врізався в інтимне місце: Настя Каменських спантеличила знімком

"З Дан Баланом виглядаєш набагато краще": вагітна Кароль з'явилася в компанії нового чоловіка

Показати ще

З чого почалось зацікавлення кіноіндустрією? Був інтерес з дитинства чи прийшов з віком?

– В дитинстві було як у всіх – перегляд до дірок одного і того ж фільму або мультика, наприклад, «Короля лева». Якщо більш усвідомлено, то, напевно, все почалося з Чапліна, ближче до 16 років. Я раптом заявив, що хочу бути актором, і друзі батьків на день народження подарували мені три однакових книжки Станіславського «Робота актора над собою». Після цього я почав все більше закохуватися в цю тему.

Наскільки я знаю, батьки прийняли твоє прагнення. Чим самі займаються?

– Так, з ними проблем не було. Колись мама була журналісткою, а потім у неї народилася ідея школи неформальної освіти. За типом закладів, які є зараз, але у неї такі думки були 10-15 років тому. Вона вважає, що в школах повинні вчити акторської майстерності, фінансовій грамоті і в цілому готувати дітей до реального життя. На жаль, в наших реаліях навіть по закінченню університету багато хто не знає, як влаштуватися на роботу.

А тато – колишній банкір, тепер винахідник. Вони з мамою заснували компанію New Ark, яка займається мобільного нерухомістю. Уяви собі школу, театр, лікарню чи ресторан, які можуть скластися, переїхати і розкластися вже в іншому місці. Наприклад, у Києві не сезон, а вони взяли і перемістилися в Одесу.

Український комік розповів про перший поцілунок: «Це було в дитячому садку»

Тобі це цікаво?

– Так! Я займався роликами на цю тему. Знаю, що був великий попит на медичні центри по всьому світу, тому ми зробили ролик англійською. Через масштабність проект займає багато часу, адже це серійне виробництво.

Повернемося до більш усвідомлених акторських поривів. Ти намагався вступити до Карпенка-Карого, але не вийшло. Як думаєш, дивлячись на ситуацію з висоти досвіду, чому?

– Я був чуваком з вулиці, абсолютно не готовим. Та й не факт, що ми б знайшли спільну мову з самою театралкою. Звичайно, вступав би я, маючи ті знання і досвід, які у мене є зараз, шансів було б набагато більше. Пам'ятаю, як сильно психував, одразу забрав документи, хоча мені говорили не поспішати. Але у мене було однозначне рішення. Я сприймав все дуже емоційно, зараз вже не так. Це – як перший кастинг: сказали «ні» – і ти падаєш духом. Дуже шкода, коли це закриває дійсно талановиту молодь. Тут потрібно терпіння. У Лондоні я вступав мало не кожен рік в 5-6 театралок. Це максимум, в який можеш подавати заявки, і за кожну потрібно платити. По гаманцю добряче вдаряло.

Син коханця Ані Лорак відмовився знайомитися з нею: Єгор Гліб розривається

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари. Фото: Anna Kryshtal

В Лондоні ти вступив в London School of Dramatic Art. Як думаєш, що знайшли в тобі там, чого не помітили в Києві?

– Минув рік-два. Я ходив у різні театральні студії, піднатаскувався. Перед цим 6 місяців навчався в мовній школі в Лондоні, щоб вивести англійську на хороший рівень. В Україні вчити, напевно, складно, хоча з кожним роком стає простіше завдяки YouTube і всьому потоку інформації. Тоді його було набагато менше. А зараз ти дивишся фільми мовою оригіналу: якщо це пов'язано з твоєю професією, включаєшся зовсім по-іншому. Вчишся у акторів не тільки мови, але й грі. В озвучці – вже не те.

Так от, поїхав вивчати мову, паралельно відвідував театральну студію і брав уроки з підготовки до вступу з викладачем. Він дивився мої монологи, адже потрібна була практика. Буває ж, що читаєш книгу Стівена Кінга і думаєш: «Що там писати? Це ж так просто! Він же пише». А ти сядь, спробуй і напиши – вийде повна нісенітниця. Тому я працював з викладачем в студії. Вони займалися в основному за системою Лі Страсберга – робота з емоційною пам'яттю.

Пам'ятаю, прийшов до викладача показувати, що у мене там з монологів готово. Одним з них був Джулс з «Кримінального чтива». Я заради цього купив іграшковий пістолет. Але їх же в Лондоні чорного кольору не продають, заборонено, адже вони так схожі на справжні. Тому я розмалював пістолет балончиком, прийшов з ним і почав грати той монолог з усіма інтонаціями Джексона, з настановою пістолета. Викладач просто сидів і дивувався, очевидно, він давно такого не бачив. Він сказав: «Чувак, ні. Ні, ні, ні. Знайди щось, що відгукнеться в тобі, не потрібного когось копіювати». Мені здається, це – перше, що потрібно говорити тим, хто думає йти в цю професію.

Іноді зустрічаєш акторів, які вже давно працюють на майданчиках. Їм здається, що когось копіювати – Джексона, Аль Пачіно, Бреда Пітта – це круто, але ж в результаті в більшості випадків це виглядає жахливо.

Театр «Мізантроп» представив новий формат: режисер і композитор розкрили подробиці

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари. Фото: Ira Marconi

Як ти думаєш, акторами народжуються чи стають?

– Геніальними, напевно, народжуються, а от хорошими, посередніми і поганими стають. Але все ж, мені здається, це поєднання.

Я навчався на магістратурі з хлопцем по імені Джеймс, у якого два роки якийсь блок стояв. Його прийняли, але далі не зовсім розуміли, що з ним робити. Джеймса продовжували ламати в тому плані, щоб він відкрився і зміг працювати по-різному. Щось не виходило: він працював, але нічого не виходило. І десь на початку третього курсу у нас був окремий предмет аналіз персонажів (метод, заснований на роботах Карла Юнга і Ята Мальмгрена), і раптом в одному з уривків він щось знайшов. Після цього хлопця було не зупинити: від усього, що б він ні робив, неможливо було відвести очей. Людина била-била в одну точку – і раптом щось намацала, змогла це зафіксувати.

А кому простіше, на твій погляд, досягти успіху в кар'єрі: тим акторам, які народилися в Україні і рвуться за кордон, або місцевим?

– Я думаю, можна і по Києву відчути, що найамбітніші і найжадібні, ті, у кого горять очі, – це приїжджі. Тому що тобі набагато більше за все треба подолати, у тебе більше перешкод. Ставки занадто високі, а в театрі за цим цікавіше спостерігати. Чим все складніше йде, тим більше конфлікту. Тому в Лондоні, наприклад, знайти корінних лондончан не так легко. Місцеві почуваються спокійніше. Це інший вид енергії. Він теж іноді потрібен для проектів.

Звичайно, я б і не сказав, що українець особливо чимось виділиться чи буде сильно відрізнятися від хлопця з Північної Англії, Ірландії, Шотландії. У нього теж будуть горіти очі. Тому від людини залежить – буває по-різному.

Мені подобається ідея Леоніда Парфьонова: діти повинні проводити студентські роки в іншій країні, щоб стати самостійним, дисциплінованим і навчитися відповідати за свої дії.

Настя Каменських показала те, чого позаздрить Горова: дружина Потапа викликала фурор

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари. Фото: Ira Marconi

В плані навчання і досвіду, що дав тобі Лондон з того, чого б ти не зміг отримати в Києві?

– Відкритість, впевненість у своєму виборі. У мене часто буває багато сумнівів – добре зіграв чи погано. А якщо говорити в цілому про життя за кордоном, то насправді ми так мало знаємо про ті місця, де живемо, що ці кордони можна щодня розширювати, не покидаючи міста. У мене не було мети переїхати, наприклад, до Голлівуду, мене більше цікавлять проекти, історії і те, як вони працюють. Такий досвід я хочу. Мене рівноцінно приваблюють Лос-Анджелес, Токіо, Париж, Прага і інші міста. Здорово ж переїжджати з роботи і жити там, де твоя праця найбільш потрібна саме зараз.

Не так давно ти знявся в серіалі «Вбиваючи Єву». Дивився його до того, як запросили, чи після?

– Так вийшло, що я подивився серіал за місяць до того, як отримав листа із запрошенням на пошту. Тобто я знав про проект, але спочатку подумав: це разводняк, це спам! Напередодні з театром «Мізантроп» ми возили виставу «Король Убю» в Единбург на фестиваль, а відповідь прийшла вже після повернення в Україну.

Дружина Олега Винника вийшла з ним на сцену: вразила нарядом з корсетом

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари. Фото: Ira Marconi

Де знімали серіал?

– У нас було два знімальних блоку: один – в Румунії, другий – у Великобританії, в Лондоні. Той випадок, коли реально розумієш, що тобі щастить. У нашому середовищі буває так, що ти працюєш над постановкою півроку, вкладаєшся в неї, а назад, звичайно ж, отримуєш енергію, але в матеріальному плані це – абсолютний мінус. Іноді буває так, що якимись зйомками не гориш і намагаєшся себе підпалювати. Халтурити ж не хочеться. Ти налаштовуєш себе: це ж творчість, в поганому випадку – ремесло, а якщо пощастить коли-небудь це може стати мистецтвом. А коли потрапляєш в такий проект, як «Вбиваючи Єву», все легко, всі допомагають. Хочеться віддавати, тому що розумієш, скільки у тебе вкладають.

Ти не зможеш сказати, що це «мій» персонаж, тому що він створюється величезною кількістю людей – режисери, освітлювачі і так далі. Вони більш досвідчені, знімали «Гру престолів», «МакМафію»… Це величезний кредит довіри. Вони тебе рятують, якщо десь лажаешь. Це командна робота.

Дуже порадували повідомлення від незнайомців з різних країн, слова подяки. Спочатку були думки: «Може, ми щось не те знімаємо? А буде це найгіршою грою в історії серіалу?» Але через оптику сучасного мистецтва я розумію: якщо комусь це дуже не сподобалося, значить, в цьому справді щось є.

Актриса Ольга Арнтгольц зізналася, чого б ніколи не зробила на знімальному майданчику

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари

Як склалися стосунки з іншими акторами? До касту серіалу ти приєднався тільки в 5-й серії 3-го сезону.

– В мене довга історія знайомства з творцями серіалу ще до особистої зустрічі. Зйомки були на носі, а для оформлення робочої візи зовсім не залишалося часу. Перший блок стояв в Румунії, а другий – через якийсь час у Британії. Так от оформити візу до вильоту в Румунію ми б точно не встигли, залишалося трохи більше тижня. У разі відмови апеляція і все інше зайняло б багато часу. Мені казали: «Слухай, вибач, але ми не можемо так ризикувати. Якщо тобі поставлять відмову, ми не зможемо знімати. Ми, звичайно, будемо за тебе боротися, але потрібен план «Б». Потім мені сказали, що є можливість податися через Париж і отримати візу за три дні. А ще пізніше підказали, що, якщо б у мене був ще один паспорт, я міг би його залишити, а потім забрати. Написав їм здуру: «Другий паспорт зроблю за день», а потім подумав, що ж я зробив.

Пам'ятаю той вечір, сиділи в п'ятницю на читці. Римма Зюбіна (українська актриса, – прим. ред.) розповідала про зйомки в Румунії, Словенії, про все взагалі, а я сиджу і думаю, що мені, мабуть, доведеться попрощатися з проектом. Світло згасало в кінці тунелю, але я вирішив, що буду боротися до кінця. Та й гроші закінчувалися. Треба було оформляти паспорт і вибивати робочу візу будь-яким способом. Дивився на Римму і думав, що вона ж знає когось в міністерстві. Це ж важливо для країни! Ну, як? Така можливість! В голові думки, ніби ти уявляєш вже не себе, а всю країну. Зараз я сміюся, а тоді для мене це була трагедія. В голові тоді – «Записки божевільного». Думав, як витягнути Римму, щоб ми відразу пішли до міністра і зробили через якихось дипломатів візу. Вона просто така людина, що впряжется і останню сорочку близькій людині віддасть. Потім думаю, що за маячню я взагалі несу. Мені, скоріш за все, сказали вже «до побачення», та й не буду ж я її своїми проблемами напружувати.

У підсумку я подав заявку на оформлення другого біометричного. У суботу самим першим прийшов, а неділя пройшла в повній депресії. Я ж заплатив за нього, а тут, виходить, цей паспорт мені тільки знадобиться в подорожі. Або ж якщо я ще раз потраплю в таку ж ситуацію, але ймовірність такого збігу близька до нуля. В понеділок мені все ж зателефонувала команда серіалу і сказала, що у Парижі нічого не вийде, в доважок запитали про другий паспорт. Це було за тиждень до відльоту в Румунію. Я щогодини перевіряв стан паспорта. Багато енергії пішло. У підсумку я отримав паспорт чи не в останній момент – зробили за п'ять діб. На наступний ранок я відразу пішов в Британське посольство.

Все це – дуже довге листування з асистентами, кастинг-директором, продюсером. Вони моніторять ситуацію. Я кайфую від того, як британці ведуть листування, тому що ти завжди відчуваєш особисте ставлення. Вони сильно переживали і просили тримати в курсі в будь-який час доби. Дуже ризикували, тому що ми почали знімати в Румунії, коли мій паспорт ще був в візовому центрі. Відповідь я дізнався вже по поверненню.  

Говорячи про каст, сім'я у нас була збірною солянкою. Ми були на одній хвилі. Актори там з Німеччини, Великобританії, Білорусі… Там хороший відбір йде в плані людських якостей. Крім того, що вони повинні підходити на роль, важливо, щоб з людьми було просто працювати. Але добро завжди перемагає зло: ти не можеш бути хамлом, коли до тебе так ставляться.

Віра Брежнєва після розлучення з Меладзе зіграла весілля з іншим: "Він зробив мені пропозицію. Я погодилася"

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари

В Україні до акторів інше ставлення?

– Знаєш, у мене між румунським і британським блоком була одна зміна в якомусь серіалі тут. Як раз хотілося поширити цю заразу хорошого ставлення, цей вірус в Україні, по нашим майданчикам. Ясна річ, що якість проектів не завжди відповідає нашим бажанням. Всі постійно втомлені, грошей немає і при цьому повна відсутність гумору. Ось з відсутністю його і зневірою треба боротися в першу чергу! Хоча б тому що це безкоштовно і дає сили пережити весь цей безлад, що діється навколо. Позитивне ставлення і гумор. З ними можна пережити будь-яку кризу.

Що не дає людям зійти з розуму, наприклад, зараз? Те, що вони на коронавірус дивляться з деяким глузуванням, сарказмом – як Чаплін на Гітлера в свій час. Тобто з того мракобісся, яке творив Гітлер, він зняв геніальну політичну комедію, сатиру. Він посміявся над чуваком і всю його злобу помножив на нуль, перетворив на сміх. Життя це, на жаль, не врятувало, але зробило їх краще, мені здається. Є люди, які рятують життя, а є ті, хто робить їх якість краще.

Колишня дівчина коханця вагітної Ані Лорак вперше розповіла, як він кинув її

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари. Фото: Ira Marconi

Наскільки відрізняється гонорар за зйомки в українських фільмах від британських і європейських?

– Я тобі не скажу в порівнянні, тому що у нас ринок божевільний. Пропонують суму – ти погоджуєшся чи ні, а потім з'ясовується, що комусь заплатили в 10 разів більше, ніж тобі, чи тобі заплатили більше, ніж кому-то.

Один раз була ситуація на майданчику, коли колега запитав про мій гонорар. До останнього не хотілося говорити, тому що такі розмови, мені здається, ні до чого позитивного призводять. З'ясувалося, що мені за зйомки в цьому проекті платили в два рази більше, ніж йому, хоча і завдань переді мною було більше. Тоді я зрозумів, що опір був правильним. Не хочеться йти в кадр з поганим настроєм: нам обом стало гірше. Такі питання, до речі, часто виникають під час зйомок. На мій погляд, їх межами майданчика потрібно обговорювати.

Через те, що у нас немає Профспілки, немає і нормальних критеріїв обчислення розміру гонорару. Наприклад, у людини були головні ролі в ряді проектів, значить, ставка у неї повинна бути не нижче якоїсь цифри. У Британії є Асоціація «Акторська рівність» (ААР). Ти можеш зайти на сайт, відкрити табличку і подивитися, хто і на що може претендувати. Там розписані всі ситуації з переробками, озвученням, для серіалів, реклам і так далі. Всі проекти проходять через асоціацію: в контрактах написано, що ми працюємо за стандартами ААР. Тебе букують потижнево, а за знімальні дні ще зверху додають. Зміна не може тривати довше 10-12 годин, а між ними перерва на сон – не менше 8.

В Україні теж є правила. У нас стандартна зміна – 12 годин, повинен бути обід, повинні оплачувати переробки, але в залежності бюджету проекту деякі речі пропускають. Кожен крутить як хоче. А якби у нас була Профспілка, менше траплялося б таких моментів. Ніхто б не писав правила суто під свой майданчик, наприклад, якщо у тебе після обіду одна сцена, то тобі їсти не треба. Всі їдять, а ти ні? Це дивно. Зрозуміло, що фінансово часто доводиться йти на компроміси, щоб проект взагалі відбувся, але в першу чергу все повинно бути по-людськи.

Мені згадався документальний фільм Роджера Мура. Він був в Італії і поїхав на текстильний завод з прекрасними умовами для працівників. Там був двогодинна обідня перерва, дозволяли їздити додому. Він запитав хазяйку цієї фабрики: «А навіщо ви це робите? Ви ж могли б неоплачувані відпустки зробити, скоротити перерви і купу грошей заробляти». Вона йому відповіла: «А навіщо мені ці гроші, якщо зі мною ніхто вітатися не буде?» Господиня з усіма була в теплих стосунках, всі один одного поважали, а в моменти кризи ставилися з розумінням.

Тому, якщо у нас з'явиться акторська профспілка, багато чого зміниться. Важливо, щоб актори включалися і контролювали її. На мій погляд, якщо 20% акторів, що активно знімаються, підтримають ідею, тоді вона спрацює.

«Які принцеси з наших дівчаток?»: актриса Олена Рєпіна розповіла про виховання доньки

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари. Фото: Ira Marconi

З усіх своїх ролей можеш виділити одну, яка дала тобі найбільше?

– На даний момент це – Петро в «Вбиваючи Єву». Основне тут – стосунки брата і сестри, але мені ця роль співзвучна ще з кількома персонажами. Тема сімейних зв'язків у мене тягнеться ще з театралки. Ми ставили «Дванадцяту ніч» Шекспіра, де я зіграв Себастьяна. Там історія про втрату сестри і про те, як вони потім знаходять один одного. Те ж саме у мене відбувається в «Атаці» з роллю Алі. Вибудовувати динаміку стосунків між родичами – справа захоплююча. Незважаючи на обмеженість можливих варіантів розвитку сюжету, завжди залишається бажання знайти щось непередбачуване.

Але я думаю, що попереду ще назріває щось цікаве.

Де комфортніше грати: в кіно чи в театрі?

– І там, і там, коли класна компанія. Цікаво, що вони різні, але досвід в «Вбиваючи Єву» поєднав у собі кіно, телебачення і театр. Це серіал, який знімають так красиво, як фільм. Як ніби ми спектакль по сцені в день грали, а через деякий час це все зібрали, показали публіці і тепер збираємо відгуки глядачів з усього світу, абсолютних незнайомців.

Родичі і друзі тебе і так знають, їх складно здивувати. Вони допомагають не розслаблятися, а от сторонні люди не упереджено дивляться і коментують. І те, що їх по-справжньому зачепила історія цієї родини, у мене такого ще не було. Щоб настільки сильно! Мені пишуть, дякують. Це дуже дивний і незвичайний досвід. Він трошки бентежить, змушує червоніти, але класно, що всі навколо історії, навколо персонажів. Якщо буде можливість працювати до кінця життя над крутими проектами, історіями, і мене при цьому ніхто не буде впізнавати на вулиці – я буду цьому тільки радий.

Лідія Таран після розлучення з Доманським прокоментувала роман з Андрієм Хливнюком з "Бумбокс"

Роб Фельдман розповів про перші акторські пориви, зйомки в серіалі Вбиваючи Єву та гонорари. Фото: Ira Marconi

Ти боїшся, що тебе почнуть впізнавати?

– Ні, я цього не боюся. Але слава для мене не грає великої ролі. Для мене важливіше, щоб у нас створювалися круті проекти, щоб був сенс; щоб нам було про що поговорити. Чи справедливо вчинила Вілланель в «Вбиваючи Єву», наприклад? Обговорювати вчинки, життєві орієнтири, коли є привід для дискусії, коли це чіпляє на емоційному рівні… Поки ви знімаєте, ти не розумієш, буде реакція чи ні, туди ти йдеш чи ні. Що мене по-справжньому здивувало і розсмішило, так це коли мій тато подзвонив і сказав: «Тобі треба завжди в такій компанії працювати!» Взагалі, в мого тата дар: він за пару секунд перегляду фільму може визначити, хороший він чи варто переключити. Мама сказала, що для неї це несподіванкою не було. Вона мене бачила у виставі «Тому на фермі» і тепер її мало чим здивуєш.

Будеш зніматися в наступному сезоні «Вбиваючи Єву»?

– Для мене це загадка. Автори продовжують тримати інтригу. Але, чесно, якщо б вони мені запропонували працювати з цією командою до кінця життя – я б погодився. Навіть якщо якість стане кульгати, адже від цього ніхто не застрахований. Одне їх ставлення до роботи – більш ніж достатній аргумент.

Нагадаємо, раніше український актор Роб Фельдман зіграв в британському трилері «Вбиваючи Єву».

Дивись відео по темі:

Перед тим, як досягти мети, часто необхідно пройти перевірку на міцність. Герої фільмів, про які ми розповіли у добірці кращих кінострічок, справляються з усіма негараздами і мотивують глядача почати боротися за свою мрію.

Більше цікавих матеріалів можна прочитати на clutch.ua.

Підписуйтесь на наш youtube-канал Клатч Онлайн і Клатч Старс

Ще редакція Сlutch радить прочитати:

  1. Еріка Герцег у відвертій сукні продемонструвала стрункі ніжки. Меладзе в захваті від своєї колишньої.

  2. Красуня Хюррем з "Величного століття" похвалилася розкішною фігурою в сукні. Сам Сулейман не встояв би.

  3. Розкішна білявка Таюне... дружина Винника похвалилася стрункими ніжками в сітчастих панчохах.

  4. Алла Мазур перемогла рак і показала фото без перуки: як 55-річна ведуча ТСН виглядає зараз.

  5. Алерголог Майя Руселевич розповіла, чи існують "уколи від амброзії". Ти будеш здивована.